Нещодавно у тиші буковинського лісу, де між деревами шелестить пам’ять, ми згадували тих, кого війна забрала назавжди: дітей і дорослих, чиї голоси залишилися у наших серцях.
Територія Національного природного парку «Вижницький» вперше стала місцем особливої зустрічі пам’яті загиблого на війні Руслана Сенчука – педагога, очільника району, людини, яка багато зробила для молоді, для освіти, для рідної землі та дітей, які більше ніколи не зможуть підкорити свої вершини.
Захід, організований спільно з Вижницькою районною військовою адміністрацією, зібрав школярів з усього району — у рамках щорічної експедиції юних краєзнавців.
На рекреаційному пункті «Лужки» діти вчилися рятувати, відчувати, діяти й довіряти, визначали чистоту гірських річок, тренувалися надавати першу медичну допомогу, вчилися бути обережними в природі. Дізнавалися про безпечні маршрути в горах, тримали в руках поліцейське спорядження та вчилися бути мандрівниками — не лише в просторі, а й у собі, шукаючи свій емоційний компас.
Це був день, коли дорослі навчали — а діти надихали. І всі разом говорили про головне: «Пам’ятаємо. Вшановуємо. Живемо так, щоб мрії тих, хто не встиг, жили в нас.»